Діти з кризових родин, піклування про них, соціальний супровід та турбота про задоволення їхніх першочергових потреб – в безпеці, їжі, притулку та любові й захисті є одним з першочергових, пріоритетних завдань нашого благодійного фонду. Чому? Тому що діти є беззахисними, тому що не можуть себе захистити від часто жорстоких умов, у яких опиняються, від насилля, якого зазнають, на жаль, від найближчих рідних. Такі діти часто опиняються в ролі заручників обставин, заляканими у власному домі, терплячи знущання та нестатки і не знаючи, що може бути по-іншому, краще… Звучить сумно і якось неприродно, однак працівники та волонтери, ті, хто щодня зустрічається з дітьми та підлітками з сімей, де батьки хімічно залежні, де умови проживання – крайня бідність та злидні, добре розуміють, про що йдеться.

Кирило – єдиний синочок у сім'ї батьків, котрі не чують. На першому році життя йому діагностували двосторонню сенсоневральну туговухість ІІІ ступеня. Зараз Кирилові 10 повних років, увесь цей час уся сім’я докладала неабияких зусиль, щоб допомогти хлопчику досягнути успіхів у розумовому розвитку та навчанні, де він зазнавав значних труднощів.

Не можемо не допомогти. ЇЇ звуть Галина. У неї 4 дітей. Минулого року її діти отримали 2 шкільні портфелі з канцелярським приладдям. Цього року вона прийшла запитувати, чи може знову розраховувати на нашу допомогу в зборі дітей до школи. Вже майже хочемо сказати: "Ні, бо дітей багато, і кожного року ми беремо нові сім’ї, щоб було справедливо", але раптом погляд чомусь опускається додолу, і ми бачимо, що її дитина, яка стоїть поруч, взута у босоніжки, в яких підошва прив’язана до основи взуття шнурівками, бо вже просто відпадає. "Звичайно так, ви можете розраховувати на нашу підтримку... 

Вже понад десять років у Києві працює заклад соціально-психологічної реабілітації дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах – "Місто щасливих дітей". Він орієнтований на цілодобове проживання одночасно 30 неповнолітніх віком від 3 до 15 років. Усі вони пройшли складний життєвий шлях, пережили травматичні події, які викривили їх світосприйняття та призвели до розлучення з родиною. Наш заклад фактично виконує таку ж функцію, як і державний притулок, але підхід до реабілітації дітей відрізняється кардинально.

Кожна дитина – важлива, кожна дитина – цінна і бажана… Так, всі, здавалося б, погоджуються з цим, однак не в кожній родині ставляться до власних дітей так, аби вони це справді відчували – що їх люблять, про них дбають, вони є важливими для найрідніших людей. На жаль, так буває… Коли, наприклад, батьки щодня настільки заклопотані тим, де дістати випивку, що їм точно не до дітей, або коли батьки взагалі виховують своє дитя, бо знаходяться за багато сотень чи тисяч кілометрів, в іншій країні на заробітках, доручивши піклування про дитину старенькій бабусі, яка й сама вже потребує допомоги…