Даринці Огілько скоро виповниться 4 рочки. Три з них вона бореться із Неходжкінською лімфомою. Гормони змінили вигляд дитини до невпізнаваності, але їх не можна відміняти, бо на шкірі дівчинки відразу з'являються рани. Це прояви хронічної реакції "трансплантат проти господаря". Єдине лікування, що може допомогти, – це курс фотоферезу, якого в Україні немає. Даринці не було й одного року, як вона потрапила в лікарню. Почалося все з невеликої гулі на голові. Спочатку ніхто не бачив у цьому небезпеки, аж скоро гуля почала рости і змінювати колір. Батьки звернулись до лікарів. 

Цього літа Христина Буйвол зробила значний ривок вперед. Всього за кілька місяців їй вдалося досягти дуже хороших результатів. Для батьків немає нічого приємнішого того, коли дитина йде на поправку. "Мамо, я сьогодні сама стояла кілька хвилин, я зробила пару кроків сама, тримала рівновагу і з паличкою йшла сама!". Ці слова Христини не можуть не радувати рідних, особливо після 4 років перебування в інвалідному візку! В її очах з'явився блиск і бажання жити далі! Вона стала більш цілеспрямованою та впевненою в собі – це вже зовсім інша людина.

Відгукніться, попри нелегкий для всіх час, і спільно допоможемо родині Олександри! Щоб дитина мала можливість жити та пересуватися, Олександрі потрібна щоденна допомога. У зв'язку з хворобою Саша позбавлена можливості ходити, стояти, самостійно сидіти і обслуговувати себе, вона повністю залежна від допомоги інших. Нова коляска допоможе безболісно, комфортно і більш тривалий час перебувати у вертикальному положенні, що життєво необхідно для нормального функціонування організму.

Артем – дуже довгоочікувана дитина для своїх батьків. Вагітність була для Ані щастям. Протікала добре, без ускладнень, дитина росла і розвивалася згідно з усіма нормами. Ближче до кінця терміну УЗД показало, що малюк заплутався в пуповині і набрав вагу вже 4100 грамів. Лікар не надав цьому значення і пустив Аню в природні пологи. Це була жахлива помилка. На жаль, Артем відчув кисневе голодування. Наслідки, на жаль, незворотні. Артем живе з діагнозом ДЦП.

Життя маленького Михайлика почалося із важкої втрати: через місяць після народження хлопчика його мама померла. Це стало важким ударом для всієї родини, а особливо важко пережив цю подію маленький Мишко. Настільки важко, що зараз, уже будучи дорослішим, він постійно запитує: "Ти не моя мама?". Важко уявити, як йому стає сил ще й боротися з ДЦП.