Захар і Назар — двійнята. Коли народився їхній третій братик Макар, лікар сказала їх мамі, що у неї народився здоровий, хороший хлопчик. А ось Захару з Назаром не пощастило. Всі нещастя малюків почалися, коли вони були у мами в животику. Одного разу мама опинилася в приватному секторі і на неї напала зграя здичавілих собак. Її охопив панічний жах. Напевно він передався малюкам. У дітлахів досі відзначають невроз страху. Дивлячись на хлопчиків, мало хто вірить, що у них ДЦП. У Захара і Назара нормальні ручки, ніжки, шия утримує голівку, ніжки впираються, ручки беруть предмети і утримують їх. Вони можуть підійматися на руках високо піднімаючи голову, перевертатися в різні боки, повзти на спині. Тільки на превеликий жаль дітлахи не можуть ні сидіти, ні стояти, ні ходити.

Вага 46 кг – це мало. Мало, якщо ти хлопець зростом 174 см. Мало, якщо в тебе пожиттєве захворювання, яке порушує засвоєння їжі. Мало, якщо хронічні інфекції, що не день, то женуть високу температуру, яка спалює навіть ту вагу, яку вдалося набрати. Ігорю не поталанило народитися із важким захворюванням і змалечку доводиться боротися за кожен день свого життя. Для боротьби потрібні сили. Хлопець не може набрати добру вагу просто зі звичайної їжі і потребує спеціального висококалорійного харчування. Допоможи йому в цьому! 

Наша команда УББ дуже вдячна вам за вашу підтримку! Дякуючи пожертвам звичайних українців, наш проект за останні сім років врятував  кілька тисяч життів. На нашому рахунку більше 5 300 проектів з усіх куточків України, вже реалізованих та тих, які от-от отримають статус «Зроблено».

Успішне функціонування Української Біржі Благодійності побудовано на принципах прозорої, підзвітної та драйвової благодійності, і можливе за трьох умов:

1. Віра людей в краще.

2. Команда амбіційних та несамовитих менеджерів і волонтерів.

3. Гранти та пожертви донорів.

Завдяки добре налаштованій роботі нашого сайту ubb.org.ua Ви маєте можливість допомагати, тим хто цього потребує – 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

Життя маленького Михайлика почалося із важкої втрати: через місяць після народження хлопчика його мама померла. Це стало важким ударом для всієї родини, а особливо важко пережив цю подію маленький Мишко. Настільки важко, що зараз, уже будучи дорослішим, він постійно запитує: "Ти не моя мама?". Важко уявити, як йому стає сил ще й боротися з ДЦП. 

8 липня 2018 р. Оля і її чоловік потрапили в страшну ДТП, яке сталося в м. Татарбунари Одеської області. Чоловік Олі, 22-річний Сергій, загинув на місці від отриманих травм. Ольга, у вкрай важкому стані, з численними травмами (перелом семи ребер, ключиці, крижі, важка травма стовбура головного мозку з гематомами, кома 2-го ступеню) була доставлена в реанімацію Одеської обласної клінічної лікарні.