"Ми – сестри – Олександра Сузанська та Юля Брежнєва. Ми біжимо, бо любимо спорт та добрі справи. Нас робить щасливими усвідомлення, що є можливість робити цей світ трішечки кращим, красивішим та більш мирним. І це чудово мати можливість поділитись своїми зусиллями та вчинками з людьми на власному прикладі. Ми хочемо, щоб у людей було більше усвідомлення та людяності в цей період. Своєю участю у марафоні бажаємо долучитись до збору коштів на літній інклюзивний табір "Відчуй", бо це достойна і сильна ініціатива соціально відповідальних людей".

Команда волонтерів, що вже 5 років працює з дітьми, котрі чують, і дітьми, шо не чують, також біжать, бо вже не уявляють свого літа без інклюзивного табору. “Мій шлях почався з першого кроку. А біг я розпочну з мрією, про літній інклюзивний наметовий табір. Допомагаючи, маю надію побачитись цього літа зі своїми друзями, з якими познайомився 5 років тому. Біжу, бо люблю та вірю, що Бог завжди поруч!", – Юрій Манько, волонтер інклюзивного табору, один з учасників табірної команди.

Просимо Вашої допомоги у придбанні м'ячів для футбольної команди "Карітас-Київ". У дитинстві майже кожен хлопець мріє стати футболістом. Підлітки із кризових сімей, що відвідують "Карітас", мають бажання взяти участь у спортивних змаганнях. Для тренувань їм необхідно придбати м’ячі для гри у футбол. Наразі вулиця – їхня стихія, тут вони відчувають себе у безпеці, але завдяки регулярним тренуванням по футболу, ми залучаємо їх до спорту, до ведення здорового способу життя. І найголовніше: футбол для цих дітей – це шанс змінити їх майбутнє та середовище, в якому вони зростають.

"Я – Віталій Михальченко, я завжди хотів допомагати людям, і ось у мене з'явилася така можливість! Я біжу, щоб мрії дітей і підлітків могли здійснитися. Беручи участь у забігу, я мрію втілити в життя надії дітей з порушенням слуху: побувати в літньому інклюзивному таборі "Відчуй"! Приєднуйтесь!".

Сирітство – слово, від якого щемить серце. Сирітство – це завжди самотність, відчуття покинутості, неповноцінності, відчуття себе не окремою, унікальною особистістю, а одним із… Це коли немає, на кого опертися і кому довіритися. Це невпевненість, страх: "А що буде далі?", розгубленість і розпач після того, як інтернатні двері зачинилися, коли життя "комуною", коли говорили, що робити і як робити, коли все вирішували за тебе – все залишилося позаду… Як жити далі? Хто підтримає і підкаже?!

Із 2016 року шкільні команди з флорболу від Молочанської школи-інтернату набули членства у Всеукраїнській Федерації Флорболу. Протягом останнього року команди "Шквал Юніори-10", "Шквал Юніори-12", "Шквал Перша ліга", "Шквал Жінки" взяли участь у дванадцяти турах та чотирьох Кубкових турнірах 2016-2017 року. Вихованці дуже бажають взяти участь у Кубках та Чемпіонатах України з флорболу у трьох вікових категоріях 2018 року, і для реалізації цього проекту, в якому будуть залучені 30 дітей з особливими освітніми потребами, потрібно близько 25 000 грн на переїзд та задовільні умови проживання дітей під час змагань на найближчих фінальних турнірах.

У 2016 році спільно з регбійний клубом «Дніпро» благодійний фонд «Помагаєм» планує відкрити у Дніпро три секції дитячого регбі. Вони будуть функціонувати на базі загальноосвітніх шкіл Дніпропетровська в різних районах міста. Займатися будуть хлопчики і дівчатка 8-14 років, по 10-30 дітей у групі. Перевага буде віддана дітям з сімей соціально незахищених верств населення. 42 930 грн – у таку суму обійдеться закупівля регбійних м'ячів, сіток і всього необхідного.

"Працював на тартаку на вихідних, щоб трохи підзаробити. Та за ці гроші вже бутси купив – салатові. А влітку буде "Кубок Карітасу"? Ми з хлопцями чекаємо!", – пише нам Антон з Кремінної, Луганської області. "Так, буде!", – відповідаємо. Вже втретє ми на волонтерських засадах організовуємо чемпіонат з вуличного футболу серед дітей, які опинилися у скрутних життєвих обставинах – "Кубок Карітасу".

"Коли ти живеш в інтернаті, тобі здається, що ти з народження зробив щось не так. Постійне почуття провини йде в витоки дитячої свідомості. Чому я не такий? Чому у мене немає люблячих батьків. Що я зробив неправильно? Що в мені не так? Як мені стати ідеальним у всьому, щоб ніколи більше не залишатися насамоті? Адже ідеальу дитину люблять. Бути сиротою – це страшно.

"Я – Уляна Пчолкіна, громадська діячка, перша чемпіонка світу з карате, телеведуча. В моєму дитинстві, коли у мене ще не було інвалідності, я кожного літа відпочивала в дитячому таборі. Зі мною завжди був мій молодший братик, якого, на жаль, хвороба забрала вже понад 10 років тому. Ми ніколи не виділяли його через інвалідність, він завжди був повноцінним учасником всіх процесів життя та дозвілля! Зі свого досвіду знаю, як важливо, коли діти з інвалідністю не тільки навчаються разом, а й спільно проводять дозвілля, де немає жодних умовностей і всі діти рівні!