Ми звертаємось по допомогу для літніх людей, що пережили військові дії на Сході України. Вони були вимушені тікати з власних домівок, щоб залишитись живими, та прагнули дожити свою старість у мирному та тихому місті. Проте через 6 років нашу країну, як і весь світ, спіткала нова біда. Пандемія вірусу, цей невидимий та тихий ворог став перешкодою для стареньких людей до повноцінного життя, бо саме вони стали основною групою ризику. Кожен вихід у магазин – загроза. Кожен вихід в аптеку – загроза.

#Нагодуємо_голодного – саме під таким хештегом ви можете знайти інформацію про давно створений нашою командою – Міжнародним благодійним фондом "Життя з надлишком" – проект у соціальній мережі Facebook. Ми кажемо "Ні!" голоду у світі! Адже живемо в час змін, а, отже, можемо власним прикладом змінювати світ!

Благодійна їдальня, що діє при нашому фонді уже багато років, є єдиним місцем у містечку, де старенькі, хворі та безпорадні через немічність та інші вади фізичного чи розумового здоров’я люди можуть отримати гарячий смачний обід, розуміння, прийняття та підтримку. Щоденно близько 30 таких нужденних приходять до їдальні, що є у найскрутніші часи їхнього життя порятунком, без якого вони б не вижили.

Шановні донори! Всім, хто зіткнувся з проблемою дитячої інвалідності, знайоме почуття страху і безпорадності перед цим горем. Дитина з інвалідністю – це малюк, біль і досвід існування якого неможливо передати словами чи порівняннями. А мами і тати, в сім'ях, де ростуть діти з інвалідністю, попри труднощі, кожен день, здійснюють свій батьківський подвиг. Вони не тільки приймають своїх дітей такими, якими вони є, але і часто намагаються показати людям, що такі діти – це щастя.

Пандемія COVID-19 та карантин став справжнім викликом для багатьох груп населення. Особливо це важке випробування для соціально вразливих сімей. Сьогодні скрутне становище переживають багатодітні та неповні родини; батьки, що виховують дітей з інвалідністю або з тяжкими захворюваннями; малозабезпечені родини та сім’ї, що були змушені залишити свої будинки на окупованих територіях.

Народна мудрість говорить: "Зі світу по нитці, та й бідному сорочка". А ми кажемо: "З кожного по цеглині, і для хворих, немічних та безпритульних хоспіс". Кожен із нас може поспівчувати, нагодувати чи зігріти безхатченків, але лише разом ми зможемо зробити неймовірне: подарувати нужденним справжній дім та можливість відчувати себе людиною, яка з гідністю пройде і завершить свій шлях на землі. З такою соціально незахищеною категорією людей, як безпритульні особи, наша організація працює вже понад 10 років.

Понад п’ять років "Карітас-Харків" опікується літніми людьми, що втратили свої домівки, не мають родичів та прикуті до ліжка. Наша соціальна допомога направлена на підтримку їх здоров’я та побуту в нових соціальних оселях чи гуртожитках. Багато з них пережили значний стрес під час бойових дій на Сході України та були вимушені лишити минулі здобутки і переїхати на нові місця.

Щоб бути самотнім, людині не обов'язково жити самій та не мати родини. Самотність може ховатися за частим поганим самопочуттям, відсутністю бажання виходити на вулицю та зустрічатися з іншими людьми. Самотність як відсутність бажання та енергії на будь-які комунікації зустрічається доволі часто, особливо у похилому віці. А коли до душевної самотності додається старість, з цієї прірви людина найчастіше вже не виходить, а згоряє потихеньку, як забута свічка. Для того, щоб вирішити проблему самотності та непотрібності стареньких, був створений денний клуб "Друга молодість". Він працює з 2001 року та створив у своїх стінах велику та дружню "родину" із самотніх бабусь та дідусів, які потребують спілкування, піклування та щоденної соціальної та психологічної підтримки. 

Так природно і правильно, коли ти дитина, і тобі 5, 8, чи 12 років, мати родину, батьків, які тебе люблять та піклуються. Так має бути – кожен хлопчик чи дівчинка мають народжуватися та зростати в сім’ї, де на них чекають, дають їм тепло, ніжність та турботу. Однак, на превеликий жаль, буває й по-іншому: щодня ми, працівники та волонтери благодійного фонду, приймаємо у себе діток та підлітків, до яких, по великому рахунку, їхнім батькам немає діла, про них не піклуються, ними не займаються, не приділяють увагу, з ними не роблять домашні завдання, не розповідають казки на ніч…

Діти потребують не лише турботи, а й клопітливого догляду за тілом. А особливо, коли мова йде про важкохворих малюків та дітей з інвалідністю. В таких ситуаціях підгузки є вкрай необхідними для комфорту дитини, вони також полегшують буденні клопоти батьків. Та, на жаль, для багатьох сімей, такі, на перший погляд, дрібниці – розкіш.