Вони тільки з’являються на світ, а вже змушені боротися за життя. В Україні щороку народжуються 4-5 тисяч діточок із вродженими вадами серця. І третина із них, а це – 1 600 немовлят, ризикують померти, якщо в перші ж дні життя їх не прооперувати. Саме таких крихіток рятують в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова. Лише торік там прооперували 800 дитячих сердечок.

У листопаді 2018 року компанія Київстар разом з Українською Біржею Благодійності започаткувала проект «Дитяча надія», щоб допомагати дітям з хворобами серця та онкологічними захворюваннями, які лікуються в українських лікарнях.

У рамках проекту за напрямом Онкологія у червні 2020 року допомогу отримає Державна установа «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України».

У листопаді 2018 року компанія Київстар разом з Українською Біржею Благодійності започаткувала проект «Дитяча надія», щоб допомагати дітям з хворобами серця та онкологічними захворюваннями, які лікуються в українських лікарнях.

У рамках проекту за напрямом Онкологія у червні 2020 року допомогу отримає Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр».

Світла і усміхнена – це про Ганну. Дівчинці всього одинадцять років. В одну мить безтурботне дитинство дитини перекреслило підступне захворювання. Одного разу в школі дівчинка забила ногу. Здавалося б, нічого страшного, Ганна – активна та енергійна дитина. Але нога стала боліти та опухати. І мама з дочкою звернулися до лікарні, де дівчинці призначили обстеження. А результати біопсії були шокуючими.

Марія Василівна народилася у Львівській області. Її батьки виховували трьох дітей, Марія – середня дитина в сім'ї. Закінчивши школу "на відмінно", вона вступила до Львівського технікуму, вчилася на бухгалтера. А потім, переїхавши вже до Рівненської області, працювала у райвідділу міліції. Починала секретарем, а закінчила трудову кар'єру вже завідуючою канцелярією. 

Таня – добра, світла і позитивна дівчина. Їй шістнадцять років, і вона майбутній медик. І зараз вона дуже потребує нашої вами допомоги. У серпні минулого року у дівчини виявлено онкозахворювання. Позаду операція, уточнення діагнозу, проходження курсів хіміотерапії. Дівчина вже пройшла 2-й блок закріплювального курсу терапії. Її лікування розраховане на півроку. Таня відчуває себе добре, і до відділення приїжджає на два дні для введення препаратів. Потім лікарі відпускають її додому.

Бореться за життя Вікторія не вперше. На початку війни її родина була змушена залишити рідну домівку, яка стала прифронтовою зоною. Тоді це здавалося найбільшим горем, але ні… Через кілька років єдиній донечці люблячих батьків встановили страшний діагноз – рак кістки. І знову потрібно вести боротьбу за життя – коли ворог вбиває зсередини. 

Максиму життєво важливо продовжувати лікування. Незважаючи на всесвітній карантин й усі інші негаразди навколо – здаватися не можна. Завдяки зібраним коштам на УББ, хлопець завершив вже не один курс згідно протоколу, який включає метрономну хіміотерапію і таргетний препарат "Авастін".

Бути мамою онкохворої дитини – це найвищий ступінь геройства. Вони щодня відчайдушно воюють з непереможним ворогом. Їхнє життя заповнене крапельницями, пункціями, результатами аналізів та приреченим поглядом власної дитини, яка тільки почала жити, коли їй вже загрожує смерть. Їм треба триматися: плакати неможна – налякаєш дитину, радіти теж – наврочиш.

Захворів Василь Іванович раптово. "Нічого не боліло, не турбувало", – говорить чоловік. У жовтні минулого року у нього прихватило серце, викликали швидку, і його відвезли до Рівного, а там вже зробили операцію на серці. "Зазвичай таке захворювання у людей старшого віку", – розповідає Василь Іванович. "Я невеликого росту, маленький. Напевно, що це захворювання спадкове. Мій батько помер від серцевого нападу у 58 років". А Василеві Івановичу тільки 46.