Владиславу вже скоро 19 років... Класний юнацький вік, кожен із нас пам'ятає ці яскраві молодіжні роки. Але у Владика все по-іншому. Його найяскравіші спогади пов'язані тільки з поїздками на курси реабілітації. Досі Владислав не розмовляє, не може самостійно обслуговувати себе ручками, не сидить самостійно, не ходить... Владиславу призначають чотири рази на рік проходити курси реабілітації.

Це – Миколка Ткачов, наш підопічний вже не перший рік. Малюк народився з "цілим букетом" діагнозів, і таке щастя, як здорове безтурботне дитинство, на жаль, не дісталося йому від народження... Дитині доводиться боротися за кожне вміння, за перший крок, за "умілі ручки"... І ось вже не перший рік ми разом із батьками спостерігаємо і радіємо, як ще одна дитина на землі стає самостійною і щасливою. І ми, звичайні люди, причетні до цього дива.

З Вашою допомогою Віка була забезпечена спеціальним харчуванням на 2 роки. Вона зміцніла і вже навчається у другому класі (викладачі приходять до неї додому). Але... без харчування дівчинка не зможе не втрачати вагу. У неї дуже небезпечне захворювання – спінальна м'язова аміотрофія. Вона не може ходити, не може сидіти без підтримки, не може піднімати ручками важкі речі і взагалі не може підняти руки вгору. Все це через слабкі м'язи. Але її стан можливо поліпшити, якщо приймати ліки, вітаміни і комплекс амінокислот. Також Вікторії потрібно спеціальне харчування, тому що вона дуже погано набирає вагу.

Хочемо Вас знову познайомити з цією веселою, відкритою та сором’язливою дівчинкою, яка проживає в невеликому містечку Бориславі. Мама дуже старається поставити донечку на ноги, здійснити її мрію, щоб вона була здоровою. ЇЇ мама залишилась круглою сиротою, тому з рідних у дівчинки немає нікого, до кого можна б було звернутись за допомогою. В Ангелінки був дядько, який дуже її любив і допомагав із лікуванням. Але він поїхав до Києва на Майдан, потім пішов у лави Національної Гвардії, щоб захищати нас від ворога, та загинув під Слов’янськом. Ангелінка лікується від самого народження...

Вінничанка Локайчук Анастасія потребує лікування в закордонних лікарів! Настуня має такі діагнози: спастичний тетрапарез, атрофія зорових нервів, токсоплазмозний хореоретиніт обох очей, шунтована, епісиндром, кістозне утворення в голові. Медики припускають, що це вроджена вада, бо у матері під час вагітності вчасно не виявили інфекцію токсоплазмоз. За свої 10 років Настуня перенесла 10 операцій, які були пов'язані з поломкою шунта.

UPD: наш Степанчик став ангелом. Хвороба на ім'я СМА виявилася сильнішою. Команда УББ приносить наші найщиріші слова співчуття рідним Степана і дякує всім Донорам, хто підтримував хлопчика.

Із самого свого передчасного народження Степан – борець за життя... Його незрілі легені після народження не розкрилися... Під час реанімації трапився інсульт... Тільки з двох місяців малюк зміг самостійно дихати. Але неспокійне щастя батьків тривало недовго. На тлі постійної загальної слабкості та млявості у хлопчика раптово виникли проблеми з диханням і зупинка... Далі, як у кошмарному сні – знову реанімація і тепер вже з трахеостомуванням (отвір в шийці, що дозволяє дихати).

Лист від мами:

"Дуже хочеться, щоб усі дітки і мій синочок були здорові. Він таке янголятко і вже з самого дитинства знає, що таке біда. Хоч він ще маленький, але вже розуміє, що не такий, як всі здорові діти. Бачили б ви його очі, коли він дивиться на діток, які бігають і граються. Даня дуже хоче ходити, але, на жаль, поки не може...

"Знову та знову, але мені доводиться просити про допомогу! Я, Карпін Ірина Степанівна, одинока мати двох хлопчиків, проживаю у містечку Стебник Львівської області. Я дуже щаслива від того, що в мене є такі "чоловіки", але ще в мене є біль – це хвороба мого синочка! Через недбальство медиків Дрогобицького пологового будинку мій син під час народження отримав черепно-мозкову травму (в дуже важкому стані асфіксії, з обширною гематомою головного мозку), був заражений стрептококом і у віці 14-ти днів переніс хірургічне втручання (видалення пупкової вени) – наслідком цього стала страшна хвороба ДЦП...

Із листа мами хлопчика:
"Допоможіть хлопчику жити повноцінно, для нього важливий кожен сантиметр! Заздалегідь величезне спасибі за небайдужість до чужого нещастя, здоров'я Вам і Вашим близьким людям, це справді найголовніше в житті! Коли я народила Сашеньку, вже на першому його році життя я помітила, що дитина відстає в рості. Очевидно, що я побігла до лікарів, але до 5 років вони не ставили ніякого діагнозу, говорили, що це конституціональна затримка росту, оскільки я сама невисока.

"Коли я народила Сашеньку я вже на першому році життя помітила, що дитина відстає в рості і природно побігла по лікарях і до 5 років лікарі діагноз не ставили, говорили, що це конституціональна затримка росту. Щороку я ходила до лікарів і набридала, кажучи їм: ну точно щось не так, син уже до 3 років сильно відрізнявся від однолітків. Поки один лікар нам не призначив аналіз на гормональне обстеження, і ось тут все почалося...