Дорогі донори, ви вже допомагали Максиму Данилову у зборі коштів на реабілітацію. Завдяки Вашій допомозі, малюк отримав необхідне лікування в реабілітаційному центрі "Вікторія" м. Бориспіль. Нагадаємо, Максим і Ганнуся ─ двійнята, вони з'явилися на світ шляхом кесаревого розтину, майже одночасно, з різницею всього в одну хвилину, але вона, на жаль, виявилася критичною для Максима. Ганна цілком ─ здорова дитина, у Максима ─ ДЦП, спастична диплегія. Він довгий час не тримав голову, не міг сидіти, стояти. В 2,5 роки до наявних діагнозів додався паралітичний вивих правого і підвивих лівого стегна. Малюк переніс три операції зі вправляння і фіксації головок стегнових кісток на обох суглобах.

Дорогі донори! Ви вже неодноразово приходили на допомогу маленькій Тіночці Шпатаковській, яка посилено бореться з важкою недугою – ДЦП. Тільки постійними зусиллями батьків, стараннями самої Тіночки і, звичайно, завдяки допомозі небайдужих людей дівчинка регулярно проходить реабілітації. Після чергового, чотирнадцятого, курсу реабілітації в клініці ім. Козявкіна (м. Трускавець) у Тіни з'явилися маленькі, але цілком приємні досягнення. Вона тепер може трошки довше стояти біля опори, причому навчилася балансувати своїм тілом. Якщо раніше вона могла простояти з півхвилини, то тепер у неї виходить простояти 2-3 хвилини.

Дорогі донори! Бувають особливо складні історії. Ця – одна з них. У незрячих батьків народилася донька із вадами слуху. Вони її не бачать, а вона їх не чує... Долею цієї сім'ї перейнялося багато сердець. Їм допомагала вся країна, і у вересні 2018 року Веронічці провели операцію із кохлеарної імплантації. А у грудні за бюджетною програмою встановили імплант і на друге вушко. За прогнозами лікарів, уже через півроку після імплантації слух у дитини повинен відновитися на всі 100%, і нічим не відрізнятися від слуху здорової людини. Але для того, щоб Вероніка навчилася говорити, їй потрібні щоденні заняття з сурдопедагогом. Вартість кожного такого заняття 200 гривень. 

28 липня 2018 р. Оля і її чоловік потрапили в страшну ДТП, яке сталося в м. Татарбунари Одеської області. Чоловік Олі, 22-річний Сергій, загинув на місці від отриманих травм. Ольга, у вкрай важкому стані, з численними травмами (перелом семи ребер, ключиці, крижі, важка травма стовбура головного мозку з гематомами, кома 2-го ступеню) була доставлена в реанімацію Одеської обласної клінічної лікарні.

Шановні донори! Всім, хто зіткнувся з проблемою дитячої інвалідності, знайоме почуття страху і безпорадності перед цим горем. Дитина з інвалідністю – це малюк, біль і досвід існування якого неможливо передати словами чи порівняннями. А мами і тати, в сім'ях, де ростуть діти з інвалідністю, попри труднощі, кожен день, здійснюють свій батьківський подвиг. Вони не тільки приймають своїх дітей такими, якими вони є, але і часто намагаються показати людям, що такі діти – це щастя.

Дорогі Донори, ви вже надавали підтримку Валерії Малишко. На жаль, дівчині допомога потрібна на постійній основі. "Лікарня-дім-лікарня" – це та реальність, в якій змушена знаходитись молода дівчина. Її діагноз – вроджений глибокий дефіцит Х-фактору згортання крові, іншими словами – гемофілія. Хвороба, при якій часто виникають тривалі неконтрольовані кровотечі, що представляють загрозу для життя. На цю недугу в основному страждають чоловіки, але у Лєри рідкісна "дівоча" форма, вона є єдиною в Україні пацієнткою з таким діагнозом.

Cім'я Зелінських вже тричі зверталися по допомогу до Вас, і кожного разу отримувала щиру підтримку. Але, на жаль, Сашкові потрібне лікування на постійній основі. Нагадаємо, до жахливого отруєння хлопцеві жилось добре, він навчався в університеті, зустрічався з дівчиною, був "душею компанії". Добре розумівся в комп’ютерному програмуванні і вважав, що це стане його майбутньою професією. Але все склалося не так.

Кірюші зараз 7 років. Він – довгоочікувана дитина в родині. На 26 тижні за життєвими показаннями шляхом кесаревого розтину він з'явився на світ з вагою всього 1 200 г, зростом 37 см і діагнозом "недоношеність 4 ст., анемія, гідроцефалія, ВШК". Тоді його відправили в дитячу реанімацію. Довгі три місяці він балансував між життям і смертю, із допомогою  апаратів та медикаментів. І коли, здавалося, зникла будь-яка надія, дитина, нарешті, почала самостійно дихати.

Ви вже знайомі з Христиночкою Буйвол. Завдяки Вашій допомозі і зібраним коштам дівчина недавно зробила свої перші самостійні кроки! Радості не було меж, Христина не могла в це повірити! Після 4 років перебування в інвалідному візку це – справжнє диво! Диво, яке сталося під час реабілітації у "Вітал-центрі", де Христина знаходиться з 12 червня. При таких дивовижних результатах важливо не зупинятися на досягнутому, реабілітацію обов'язково потрібно продовжувати. Організм запрацював, ноги потрошки починають слухатися, а значить усі зусилля не були марними!

UPD: на превеликий жаль, Денис загинув, хвороба все ж виявилася сильнішою. Хлопчик мужньо боровся із лейкозом... Команда УББ приносить свої найщиріші слова співчуття рідним Дениса і дякує всім, хто підтримував хлопчика.

2015 року життя Дениса і всієї його родини перевернулось, коли хлопчикові встановили діагноз "гострий лімфобластний лейкоз". За останні два з половиною роки Денис багато чого переніс – ТКМ, щоденні процедури, прийом ліків і часом нестерпні болі, ізоляцію від друзів, рідних. Не кожен дорослий може собі це навіть уявити! 12 серпня 2016 року хлопцеві зробили ТКМ в Туреччині, і результати спочатку були хорошими. Але через півроку почалися погіршення – розвинувся некроз кісток і тканин гомілки, він перестав ходити. Потім некроз розвинувся в тазостегнових суглобах.