Ярославу зараз 24. До 11 років він був звичайною дитиною, любив бігати, кататися на велосипеді. Але потім все змінилося - почалося викривлення хребта. У 12 років йому встановили першу фіксуючу конструкцію, щоб зупинити стрімку деформацію хребта. Нелюдські муки тривали два роки - конструкція не тільки не прижилася, вона вийшла назовні, просто через шкіру, вся, з болтами і кріпліннями, гнійні рани і свищі уздовж всього хребта нестерпно боліли. В інституті ім.Сітенка в Харкові її довелося зняти в 2009р.

Вже десять років минуло з того страшного випадку, коли життя Саші перекреслив вчинок "друга", лікаря за освітою, в машині якого Саша випив розчинений у воді талій... Спочатку у хлопця піднялася температура, він відчув біль по всьому тілу, потім з'явилися ознаки ураження центральної нервової системи. Саша втрачав можливість говорити, руки й ноги переставали слухатися його, хлопець згасав на очах. Лікарі довгий час не могли визначити причину такого важкого стану, а "друг" мовчав ... Його зізнання могло докорінно змінити все. Адже протиотрутою талію є звичайне активоване вугілля.

Діана хворіє з народження, щороку вона потрапляла до лікарні із запаленням легенів, але діагноз "муковісцидоз" їй встановили тільки в 4 роки. Відтоді вона двічі на рік лягала в лікарню. Муковісцидоз – тяжке генетичне захворювання – спадкова мутація гена, що викликає дисфункцію залоз і призводить до незворотних змін у внутрішніх органах. Зараз стан дівчини сильно погіршився, на її рентгенівських знімках "практично немає легенів", вони повністю забиті мокротою. Їй дуже важко дихати. Від нестачі кисню деформувалися пальці і нігті, з'явилася серйозна серцева патологія (легеневе серце), і тепер кожне загострення захворювання є вкрай небезпечним. 

Дорогі донори, завдяки вашій підтримці до Христини повертається можливість ходити! Це тим більш дивно, що на початку хвороби Христина була практично знерухомлена, у неї повністю була відсутня чутливість в ногах. Їсти вона могла лише зі сторонньою допомогою. У неї була порушена мова так, що вона навіть не відповідала на телефонні дзвінки – соромилася того, що не виходить вимовити слово. Молода дівчина 4 роки провела в інвалідному візку. Зараз, в результаті лікування, Христина може стояти без(!) опори і підтримки кілька хвилин. Вона вже самостійно ходить з чотириопорною паличкою, може піднятися по сходах на другий поверх, у неї відновилася мова, повернулася чутливість ніг до самих щиколоток! 

Кирюші Тітову вже 8 років, і більше половини з них він провів у лікарнях та реабілітаційних центрах. Він народився глибоко недоношеним малюком, на 26 тижні з вагою 1 200 г. Із першого подиху він почав свою боротьбу за життя. Три місяці він балансував між життям і смертю. Неймовірними зусиллями його вдалося врятувати. Але наслідки передчасного народження були жахливими – в рік Кирило не тримав голову, не ходив і не повзав, не сидів, не перевертався. Мамі говорили: "Відмовтеся, він ніколи не піде і не заговорить, навіщо себе мучити...". 

UPD: на превеликий жаль, Дмитро помер. Хвороба виявилася сильнішою. Команда УББ приносить наші найщиріші слова співчуття рідним чоловіка та дякує всім, хто підтримував Дмитра.

Дмитро жив звичайним життям, виховував дітей, піклувався про свою сім'ю, будував плани на майбутнє. Страшна хвороба прийшла раптово, 2017 року, і змінила все. Саркома гратчастого лабіринту зліва, злоякісна, агресивна пухлина, яка дуже швидко проросла з навколоносової пазухи в порожнину носа, ліву очну орбіту і передню черепну ямку. В результаті третьої операції в серпні 2019 року Дімі видалили пухлинну тканину, що включала в себе ліве око, прилеглі відділи носа і 1/2 щоки. Зараз є небезпека проростання пухлини в праву очну орбіту і головний мозок. Допоможіть зупинити хворобу! 

Дорогі донори! Вже не вперше звертається до нас за допомогою сім'я Данилова Максима, який з'явився на світ разом зі своєю сестрою-двійняшкою раніше терміну, на тридцятому тижні, в результаті екстреного кесаревого розтину. Через внутрішньоматкову кровотечу 2 маленькі життя були під загрозою. Потрібно було діяти швидко і рятувати малюків. Спочатку дістали Ганнусю, їй вдалося зберегти і життя, і здоров'я. Потім була черга Максима, всього лише на 1 хвилину пізніше, але йому змогли врятувати вже тільки життя... У Максима ДЦП та спастична диплегія.

Дорогі донори, ви вже допомагали Вітюші Пороховому, хлопчикові з особливостями розвитку, який за своє таке коротке життя переніс вже десять операцій із шунтування головного мозку, запалення мозкового шлуночка, менінгіт, крововилив у головний мозок, набряк мозку, знаходився у відділенні реанімації та інтенсивної терапії на ШВЛ протягом місяця. Практично з народження йому був поставлений діагноз енцефалопатія, а пізніше – внутрішня гідроцефалія. 

Надія – красуня і добра матуся трьох чарівних діточок. За спеціальністю вона дизайнер-технолог одягу, і ще вона справжня майстриня, що створює чудові квіти ручної роботи. У Надії був коханий чоловік, хороша робота, одним словом, "дім – повна чаша". Але несподівано її життя змінилось. У 2013 році вона захворіла на страшну хворобу – оптикомієліт або синдромом Девіка – це важке ураження ЦНС. В Надії повністю паралізувало всю нижню частину тіла, вона стала людиною з інвалідністю І групи. Чоловік покинув її… За Надею і трьома дітьми доглядає її мама. 

Михайлику Білому зараз 6,5 рочків, зовні і фізично він нічим не відрізняється від своїх однолітків, але значно відстає від них у психомовному розвитку. Хлопчик важко сприймає звернену до нього мову, його активний словниковий запас відповідає 3-річному вікові. Він ходить у садочок зі своєю сестричкою-двійняшкою, сам їсть, але погано, одягатися йому допомагають вихователі. Бере участь у святах, однак ніколи не розповідає вірші, але в загальних танцях намагається наслідувати. В 2,5 роки Міші діагностували сенсорну алалію, виявили наявність арахноїдальної кісти в головному мозку, хлопчик нічого не розумів і не говорив.