Поширення вірусу Covid-19 на території України вказало нам на ще одну гостру проблему, яка існує у нашій державі – це нестача апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ) у лікарнях. Ці апарати вкрай необхідні так, як призначені для подачі кисню у організм людини, коли вона не може дихати самостійно, та під час операцій. На жаль, у реанімаційному відділенні Рівненської обласної дитячої лікарні немає жодного апарату ШВЛ, який своїми технічними можливостями відповідав би стандартам медичної допомоги при різних критичних випадках та хворобах.

"Тимоша все зможе!", – саме з таким девізом сім’я Крайник живе останні 4 роки. Вони ні на хвилинку не здаються і не допускають сумнівів у досягненнях свого єдиного синочка! Рівно рік тому Тимоша навчився самостійно повзати, і з того часу він лише міцнішає. Лише щоденна праця і постійні реабілітації допоможуть поставити Тиму на ніжки! За допомогою комплексного підходу реабілітаціних центрів, кожний раз Тимоша привозить нові навички й уміння! 

Зазвичай це рідкісне і дуже страшне захворювання – бульозний епідермоліз – проявляється з самого народження у діток, але у житті Богданчика було трохи інакше… Він народився здоровим хлопчиком, мама та рідні не могли нарадуватися цьому скарбу, який з’явився у їхньому житті. Та це щастя тривало недовго… У місяць у хлопчика на шкірі з’явилися якісь висипи, спочатку це не викликало сильної тривоги, але коли висипи не проходили, а лікар за лікарем не могли виявити, що це у малятка, у мами та рідних почав закрадатися страх…

Дмитрику от-от виповниться 6 рочків, і лише рік тому його батьки дізналися, що їхня дитина не чує. А Дмитрик увесь цей час жив у тиші і... навіть не знав, що так не має бути! Лише рік тому, коли сім'я запідозрила, що щось не так, вони звернулися до терапевта, який направив їх на комп'ютерну аудіометрію, де й було поставлено діагноз "двобічна глибока втрата слуху. Двобічна сенсоневральна глухота V ступеню". Після цього здалося, що земля почала крутитися в інший бік. Все мало бути не так… Адже їх Дмитрик мав бути найздоровішою та найщасливішою дитиною у світі, адже вони його так чекали і так люблять!

Іноді дітки починають боротися за своє життя прямо з моменту народження, але у випадку Вадима – життя навіть не дало йому можливість цілком сформуватися та набратися сил у маминому животику. Хлопчик народився, коли його мама Олена була лише на 6-му місяці вагітності!.. Його вага була всього 1,4 кг, дитина самостійно не могла дихати, через що Вадимчик деякий час був у реанімації. Це були надзвичайно складні дні для батьків хлопчика, мама згадує з болем: "Так важко дивитись на свою дитину, коли він лежить з трубками, безпомічний, і ти розумієш, що допомогти нічим не можеш".

Маленькій Ніці поставили діагноз "ДЦП" на перших днях її життя. Ще до народження дівчинки мамі Лесі радили, щоб вона відмовилася від дитини через велику ймовірність такого діагнозу. "Але як можна відмовитися від своєї кровинки?", – лише це питання виникало в голові. 4 травня 2016 року Ніка народилася на цей світ. Її ім'я символізує перемогу, і з цього ж першого дня вони почали боротьбу… Реанімація, інтенсивне виходжування, планова госпіталізація, масажі, заняття в басейні, з логопедом, іпотерапія, знову реабілітації... Здавалося, всьому цьому немає кінця, але опускати руки не можна, і яка ж радість і щастя наповнює душу, коли перемога дає про себе знати! 

Ви колись грали у мовчанку? Як складно нічого не казати, правда? А затуляли собі очі і намагалися ходити у повній темряві? Вдарились об щось? А затуляли собі вуха так, щоб нічого не чути? Чи було вам страшно знаходитись у повній тиші? А от маленький Дмитро живе так завжди, він від народження не чує навколишній світ, голос мами та інших людей і навіть не уявляє, як жити інакше… Дітки з діагнозом "приглухуватість" та подібними синхронно зі своїм дорослішанням пристосовується до такого стану, і чим надалі – тим складніше їм розвивати слух і навички мовлення. А розвивати його можна і треба! У цьому допомагають слухові апарати, без яких жити людині, у якої проблеми зі слухом, дуже важко. 

Для Маргарити бинти – невід'ємна частина життя. І не просто бинти, а спеціальні, які не пошкодять її крихку шкіру. "Це ж яка має бути шкіра, щоб її пошкодили бинти?", – подумаєте ви. Відповідь: це шкіра метелика. У нашої дівчинки бульозний епідермоліз, і з цією хворобою їй жити все життя, тому що вона невиліковна. Основною ознакою цього захворювання є дуже тендітна шкіра, яка руйнується від будь-якого дотику, іноді від найніжнішого. Тому люди з таким діагнозом потребують постійних перев'язок, купи медикаментів та особливих умов життя. Найгірше, що це все коштує в середньому п'ять середніх київських зарплат на місяць, і це мінімум... 

Маленькому Микиті довелось багато чого пережити прямо з самого його народження. Дитина передчасно народжена, одразу потрапив у реанімацію, де знаходився 4 дні. Йому поставили діагноз "утробне інфікування з ураженням легень та головного мозку". А кінцевими діагнозами стали "ДЦП, подвійна геміплегія, міоклінічні напади, затримка психомовного розвитку". Ситуація така, що просто хочеться опустити руки. Але ні батьки, ні сам Микитка цього не зробили. 

Кирило – єдиний синочок у сім'ї батьків, котрі не чують. На першому році життя йому діагностували двосторонню сенсоневральну туговухість ІІІ ступеня. Зараз Кирилові 10 повних років, увесь цей час уся сім’я докладала неабияких зусиль, щоб допомогти хлопчику досягнути успіхів у розумовому розвитку та навчанні, де він зазнавав значних труднощів.