Бувають тексти, які особливо важко писати. В них зазвичай зустрічаються слова "бласти" й "рецидив". Це розповіді про нові етапи боротьби зі страшною хворобою, яка, здавалося б, давно позаду. Дуже боляче, що доводиться писати такий текст про дворічного Матвійчика Білого, якому ми вже допомагали 2 роки тому: хлопчику зробили ТКМ у Білорусі. Проте вже у травні цього року в малюка стався рецидив...

Наша команда УББ дуже вдячна вам за вашу підтримку! Дякуючи пожертвам звичайних українців, наш проект за останні сім років врятував  кілька тисяч життів. На нашому рахунку більше 5 300 проектів з усіх куточків України, вже реалізованих та тих, які от-от отримають статус «Зроблено».

Успішне функціонування Української Біржі Благодійності побудовано на принципах прозорої, підзвітної та драйвової благодійності, і можливе за трьох умов:

1. Віра людей в краще.

2. Команда амбіційних та несамовитих менеджерів і волонтерів.

3. Гранти та пожертви донорів.

Завдяки добре налаштованій роботі нашого сайту ubb.org.ua Ви маєте можливість допомагати, тим хто цього потребує – 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

Хочемо Вас знову познайомити з цією веселою, відкритою та сором’язливою дівчинкою, яка проживає в невеликому містечку Бориславі. Мама дуже старається поставити донечку на ноги, здійснити її мрію, щоб вона була здоровою. ЇЇ мама залишилась круглою сиротою, тому з рідних у дівчинки немає нікого, до кого можна б було звернутись за допомогою. В Ангелінки був дядько, який дуже її любив і допомагав із лікуванням. Але він поїхав до Києва на Майдан, потім пішов у лави Національної Гвардії, щоб захищати нас від ворога, та загинув під Слов’янськом. Ангелінка лікується від самого народження...

"Мене звуть Михайлик, мені 4 роки. Моя мама померла через місяць після пологів, але я знаю: вона дивиться з небес і допомагає мені боротися з моєю хворобою – ДЦП. Я дуже хочу колись навчитися сидіти, стояти, ходити і бавитись з іншими дітками. А ще більше я хочу своєю ручкою написати слово "мама". Тоді вона мене почує і буде пишатися мною...".

Щоб там не говорили, мамине серце завжди відчуває, коли з її дитиною коїться щось недобре. Так було і з Данею і його мамою. Після народження хлопчик постійно хитав голівкою. Лікарі говорили, що так він себе заколисує, проте мамине серце підказувало: це не так. Обстеження вже в іншого лікаря показало: у Дані міатонічний синдром.