Іноді дітки починають боротися за своє життя прямо з моменту народження, але у випадку Вадима – життя навіть не дало йому можливість цілком сформуватися та набратися сил у маминому животику. Хлопчик народився, коли його мама Олена була лише на 6-му місяці вагітності!.. Його вага була всього 1,4 кг, дитина самостійно не могла дихати, через що Вадимчик деякий час був у реанімації. Це були надзвичайно складні дні для батьків хлопчика, мама згадує з болем: "Так важко дивитись на свою дитину, коли він лежить з трубками, безпомічний, і ти розумієш, що допомогти нічим не можеш".

Святослав Назарович народився у селі Головниця Рівненської області у сім’ї колгоспників. Батьки виховували трьох дітей, Святослав – найстарший. Тож до фізичної праці йому не звикати. Після закінчення 11 класу хлопець пішов на курси трактористів. І хоча Святослав мав інвалідність з дитинства, але завжди працював нарівні зі здоровими чоловіками. Його трудова біографія мало чим відрізняється від біографії однолітків: помічник тракториста, шофер, електрик РЕС. "Простий мужик, і все", – так себе характеризує чоловік. 

У Санька Островського, як і у багатьох хлопчаків, сила-силенна своїх таємних бажань. Починаючи від сучасних моделей машинок, конструкторів і книжок із картинками, до подорожей в далекі країни. І попри те, що у Саші ДЦП і двостороння приглухуватість, він не вважає себе якимось особливим і впевнено спілкується з однолітками і друзями. Майже впевнено... Для повного щастя йому не вистачає просто навчитися говорити. Відповідати такими ж гострими жартами на жарти хлопців, обговорювати останній класний мультик, а вранці говорити: "Доброго ранку, мамо!". 

Маша народилася на 8-му місяці вагітності у важкому стані, тривала штучна вентиляція легенів викликала набряк мозку і крововилив. Лікарі не давали втішних прогнозів. Але мама у Маші не з тих жінок, хто буде скаржитися на свою долю, вона не опустила руки і почала працювати з малятком. Пройдено багато лікарів, клінік, реабілітацій. Зараз дівчинка дуже потребує регулярних курсів лікування в реабілітаційних клініках і постійному прийомі протисудомних ліків. 

Добрий день друзі! Багато з вас вже знайомі з Артемом завдяки попередньому проекту, який допоміг хлопцю пройти курс лікування в клініці в міста Харкова. Артему скоро 19 років і у нього з народження важка форма ДЦП та епілепсія. Такі дітки як Артем через тяжке захворювання не можуть навчитися робити елементарні речі самостійно і навіть тримати голову. Виною всьому сильне ураження головного мозку. Але Артем з його впертим характером і немислимою жагою до життя доводить, що немає нічого неможливого.