Через 2 дні він не міг дихати самостійно, його перевели на штучне дихання. На 5 добу його життя він був хрещений і, Слава Богу, через добу почав дихати самостійно. Але потім хлопчику зробили пункцію і виявили ще і бактеріальний менінгіт. Із кожним днем нові діагнози, і все більше сліз. 13 діб він пробув у реанімації, 2 тижні в дитячій патології, 1 тиждень в дитячій неврології міськлікарні. І нарешті ми вдома. Коли нас виписували, лікарі сказали: "Матусю, час покаже. Чекайте". Ми не могли собі уявити, що нас чекає далі.

Після виписки ми поїхали на огляд до невропатолога 6 пологового будинку. Мене її слова вбили наповал: "Мамо, ви ж знаєте, що ваша дитина – повний інвалід, можете сміливо залишати її в дитбудинку і народжувати наступну дитину". Як може фахівець говорити такі слова? І ми почали свою боротьбу, почали шукати хороших фахівців і стукати в усі двері: в Дніпропетровську та Києві. Ми пройшли 5 курсів реабілітації в Трускавці у доктора Козявкіна, 1 курс лікування в Китаї. Лікарі нам дають всі шанси на відновлення.

Кожних 4 місяці ми проходимо медикаментозний курс лікування. Лікарі хвалять Макарчика, за їхніми словами, він перспективний – це перші хороші і радісні слова для нашої сім'ї. Крок за кроком ми йдемо до призначеної мети. Я вірю і сподіваюся, що у нас усе вийде. Хочу здоров'я синові і борюся щосили. За результатами виконаної роботи видно дуже хороші результати. Кожен крок вперед і кожне маленьке досягнення Макара для нас, його сім'ї, – це велике щастя і перемога. Макар за своє життя переніс багато випробувань і болю. Але у нього є шанс на здорове і щасливе майбутнє. Наша сім'я просить допомоги у небайдужих людей. Ваша підтримка нам дуже потрібна".

ПІБ: Сатановський Макар Сергійович, 26.06.2013 р.

Місто: Кривий Ріг

Діагноз: ДЦП, спастична тетраплегія, мікроцефалія, затримка статокінетичного та психомовного розвитку