Трюки на скейтборді, самокат, велосипед, басейн, аквапарк, карате… – здається, у цього хлопця енергії море. Такий характер – Денис цікавий до всього, на місці не всидить, всюди – у колі друзів, завжди чимось зайнятий. Однак коли ворог твого життя сидить прямо всередині твого тіла, самого лише характеру замало. Денис від народження живе із важкою хворобою і повинен щодня виконувати спеціальні вправи, приймати багато ліків. Потрібне хлопцю і спеціальне висококалорійне харчування.

Діти з кризових родин, піклування про них, соціальний супровід та турбота про задоволення їхніх першочергових потреб – в безпеці, їжі, притулку та любові й захисті є одним з першочергових, пріоритетних завдань нашого благодійного фонду. Чому? Тому що діти є беззахисними, тому що не можуть себе захистити від часто жорстоких умов, у яких опиняються, від насилля, якого зазнають, на жаль, від найближчих рідних. Такі діти часто опиняються в ролі заручників обставин, заляканими у власному домі, терплячи знущання та нестатки і не знаючи, що може бути по-іншому, краще… Звучить сумно і якось неприродно, однак працівники та волонтери, ті, хто щодня зустрічається з дітьми та підлітками з сімей, де батьки хімічно залежні, де умови проживання – крайня бідність та злидні, добре розуміють, про що йдеться.

Обдумуючи наш проект, ми чітко знали, для чого і для кого ми його організовуємо. Спостереження лікарів, що пацієнти з сільської місцевості мають більші проблеми із здоров’ям, спонукало адміністрацію Шпиталю створити нову медичну програму, яка б дозволила сільському населенню своєчасно виявляти захворювання, а також мотивувати селян до більш відповідального ставлення до профілактики захворювань.

Святий Отче Миколаю! Ми маємо вже 50 листів від діток, які дуже потребують твоєї і нашої підтримки. У цих листах є багато прохань про здоров'я, закінчення війни, пухнастих друзів, омріяні іграшки, теплі черевички, солодощі та фрукти. Щиро Тебе благаємо прочитати нашого листа прохання та не оминати цього року наші домівки. Ми на Тебе чекаємо! Любі друзі! Сьогодні своїми вчинками ви можете на крок наблизитись до милосердних справ Святого Миколая і стати його помічниками.

З-поміж усіх свят найбільш сокровенним і бажаним серед дітей є свято Миколая. З особливим радісним хвилюванням на нього чекають діти. У нашому місті є діти, які особливо потрудилися, щоб зустріти Святого Миколая: хтось зробив перші кроки у свої 7 років чи заговорив у 6 років, інший встигає навчатися у школі та піклуватися про п'ятьох молодших братиків та сестричок; третій щодня недоїдає та немає, де спати. Але кожен із них знайшов у собі сили дивитися на світ радісними очима та підбадьорювати інших, а хтось навчився ще і молитися... і не тільки за себе, а і за чергових "батьків", що знову покинули його в інтернаті, або ж за маму, що "продала" свою дитину.

Календар невпинно наближає День Святого Миколая, а це значить, що розпочався дуже особливий і хвилюючий час не тільки для нас, дорослих, але й для діток. Щороку Чудотворець приходить з неба на землю, щоб огорнути любов'ю кожне дитяче серденько, покласти під кожну подушку або безпосередньо в маленькі рученята такі довгоочікувані даруночки. Святий – на те він і святий, щоб не розділювати людей на "потрібніших" і "важливіших", особливо наших маленьких діточок. Найбільше Чудотворця чекає малеча, яка мешкає в дитячих будинках та інтернатах або у сім'ях, які потребують підтримки.

DO IT – благодійний проект компанії HR Network, спрямований на забезпечення обладнанням українських лікарень, де отримують допомогу діти та дорослі з проблемами дихання. Зараз ми розпочинаємо новий проект для відділення пульмонології Хмельницької обласної дитячої лікарні. 

Поруч із нами є люди, яким на схилі літ довелося набагато важче за інших – вони не мають рідних, які б про них попіклувалися, не мають здоров'я, не мають коштів на найнеобхідніше – на їжу. Повз таких стареньких, хворих та злиденних ми проходимо щодня безліч разів, поспішаючи у своїх справах і не дуже зосереджуючи на них увагу, бо ж здається: "Що я один можу зробити?". Але є люди, які роблять, і готові й надалі робити те, на що у кожного з нас не вистачає часу, сил або інформації, як саме це зробити.

Народження дитини – це найщасливіший момент у житті батьків. Спочатку з нетерпінням чекаєш на появу маленького янголятка, а потім з'являється велике непереборне бажання його обійняти. І дуже боляче, коли цього робити не можна, бо твої обійми можуть завдати нестерпного болю, бо твоє маля не таке, як усі, а особливе, адже народилося з рідкісним генетичним захворюванням – бульозним епідермолізом. Найменший тиск на шкіру призводить до її пошкодження. На жаль, саме такий діагноз поставили і маленькій Владиславі.

"Насправді, кисневий апарат у нас вже є, але, чесно – його одного замало", – написали нам із Хмельницького. У пульмонологічне відділення потрапляють діти, які мають певні проблеми з диханням. Привозять дітей у гострому стані, які задихаються, хтось кисневозалежний повністю, хтось – частково, є діти із загрозами зупинки дихання. Діагностика й лікування займають час, а допомогти дитині потрібно якнайшвидше. Багатьом допомагає швидко відчути полегшення саме підключення до кисневого апарату. Це зручно зробити прямо в палаті, і тут же проводити основне лікування. Та якщо вільного кисневого концентратора немає, доводиться або встановлювати чергу на дихання, або відправляти когось із маленьких пацієнтів до реанімації.