Микита і Гліб – двійнята, і всі свої 5 років життя вони борються з діагнозом ДЦП. Спочатку хлопчики з батьками займалися реабілітацією за методом Войто-терапії в Чехії, тепер вони проходять реабілітацію в Україні, в Центрі фізичної реабілітації "Крок за Кроком" . Пройдено вже багато, проте лікування треба продовжувати.

Даринці Огілько скоро виповниться 4 рочки. Три з них вона бореться із Неходжкінською лімфомою. Гормони змінили вигляд дитини до невпізнаваності, але їх не можна відміняти, бо на шкірі дівчинки відразу з'являються рани. Це прояви хронічної реакції "трансплантат проти господаря". Єдине лікування, що може допомогти, – це курс фотоферезу, якого в Україні немає. Даринці не було й одного року, як вона потрапила в лікарню. Почалося все з невеликої гулі на голові. Спочатку ніхто не бачив у цьому небезпеки, аж скоро гуля почала рости і змінювати колір. Батьки звернулись до лікарів. 

У Дані нейросаркома – злоякісна пухлина на ніжці. Лікування в Україні позитивних результатів не принесло. Лікарі запропонували дворічному малюкові тільки ампутацію ніжки – для запобігання метастазів в нашій країні зробити нічого не можна. Під час обстеження в Туреччині місцеві лікарі побачили можливість врятувати не тільки життя, але й ніжку. Для цього потрібна складна операція й хіміотерапія. Вартість послуг турецької клініки: 30 000 доларів.

Єгорчик народився в червні 2009 року. І вже з перших хвилин його життя все було недобре. У дитини не повністю відкрилися легені, стався крововилив у мозок. Лікарі встановили йому важкий діагноз – внутрішня гідроцефалія – складне захворювання, коли мозок дитини накопичує надлишкову спинномозкову рідину, виводити яку необхідно примусово через спеціальний шунт.

Сухорученко Міша з'явився на світ 8 вересня 2009 року. Народився він без шкіри на правій ніжці – так званий "ефект шкарпетки", тобто шкіри не було рівно по периметру шкарпетки. Мама Михайлика відразу зрозуміла, що це та страшна хвороба, яка відібрала у неї першого сина, він прожив усього 2 тижні. Мама знала одне, що ніхто з лікарів про цю хворобу нічого не знає. Їй говорили, що вони перші і якщо хтось і народжувався з цією хворобою, ніхто не виживав. І справді, обліку таких хворих у державі не було, але це не означало, що їх немає!

Мамине сонечко, мамина втіха – Женя. Серйозно цікавиться автомобілями, разом із братиком любить танцювати і співати, разом із мамою – читати книжечки. "Він завжди посміхається, неначе сонечко, тому й кличу його так", – каже мама Оля. Женя – спритний і грайливий, та важке захворювання заважає йому жити аж так активно, як хочеться, стримує те, що багато часу доводиться витрачати на щоденні процедури. Також малюк погано набирає вагу, вiдстає у розвитку, бо родина не в змозi забезпечити все необхідне для лікування – це занадто дорого. Проте якщо ми допоможемо придбати якісне медичне обладнання, запас ліків та харчування, у Жені з’явиться більше часу й сил, щоби жити звичайним життям маленького хлопчика. 

"Інгалятор зламався так, що його вже в майстерні не змогли полагодить", – пише мама Кіри. Перевіряю: справді, дівчинка –отримала в нас апарат 3,5 роки тому. Проста модель відповідала потребам малюка, але за цей час вичерпала свій ресурс, довше вони рідко працюють. Але інгалятор для людини, яка живе з муковісцидозом – річ першої необхідності, без щоденних процедур хворий починає задихатись. Отже – справа термінова.

Рустаму 16 років. Усе своє життя Рустам терпить сильний біль. Кожного дня по декілька годин йде на нестерпні перев’язки. Рустам – дитина-метелик. Його діагноз – бульозний епідермоліз. Шкіра хлопчика настільки тендітна, що навіть мамина ласка може йому нашкодити! Рустам народився з шокуючим рідким захворюванням. Ані батьки, ані лікарі не були впевнені, чи виживе хлопчик. Ніхто не давав гарантій, що дитина доживе навіть до 2 років.

Мама двох чарівних близнят звертається до всіх небайдужих людей із проханням врятувати її крихіток. За допомогою кесаревого розтину на світ з’явилися два ангелочки – Діанка та Михайлик. На превеликий жаль, дітки народилися глибоко недоношені і з малою масою тіла. Два місяці були підключені до апарату штучного дихання. І от, нарешті, дітей перевели на другий етап виходжування. Мама поряд, дітки ростуть, набирають вагу, батьки щасливі. І після 109 днів у лікарні дітей виписали додому.

Важко пережити зраду рідної людини. Тим паче, коли ти не в змозі постояти за себе… Маленька Іринка зараз живе у новій родині, яка її дуже любить і піклується про неї, у неї є два прийомні братики. А біологічна мати покинула дівчинку, коли їй був всього тиждень. Жінка залишила донечку в приміщення стоматологічної клініки і просто пішла геть.