Маленький Вадим часто посміхається. На перший погляд, важко уявити, що хлопчику боляче і важко, але це так. У Вадима ДЦП – подвійна геміплогія, спастичний тетрапарез, стійкі рухові розлади, поєднані з порушенням зору і мови. Хлопчик хворіє від самого народження, і як ніхто знає, що таке жага до життя. Якби не вона, хтозна, чи вижив би малюк. Пуповина обвила шию хлопчика, і він ледь не загинув. Народившись, Вадим був синім, він не закричав…

Микита і Гліб – двійнята, і всі свої 5 років життя вони борються з діагнозом ДЦП. Спочатку хлопчики з батьками займалися реабілітацією за методом Войто-терапії в Чехії, тепер вони проходять реабілітацію в Україні, в Центрі фізичної реабілітації "Крок за Кроком" . Пройдено вже багато, проте лікування треба продовжувати.

У Дані нейросаркома – злоякісна пухлина на ніжці. Лікування в Україні позитивних результатів не принесло. Лікарі запропонували дворічному малюкові тільки ампутацію ніжки – для запобігання метастазів в нашій країні зробити нічого не можна. Під час обстеження в Туреччині місцеві лікарі побачили можливість врятувати не тільки життя, але й ніжку. Для цього потрібна складна операція й хіміотерапія. Вартість послуг турецької клініки: 30 000 доларів.

Єгорчик народився в червні 2009 року. І вже з перших хвилин його життя все було недобре. У дитини не повністю відкрилися легені, стався крововилив у мозок. Лікарі встановили йому важкий діагноз – внутрішня гідроцефалія – складне захворювання, коли мозок дитини накопичує надлишкову спинномозкову рідину, виводити яку необхідно примусово через спеціальний шунт.

Наша історія про маленьку чарівну дівчинку на ім'я Марія. Народилася дівчинка на 29 тижні вагітності з вагою 1 кг 450 г. Перші 7 днів свого життя Марійка перебувала в реанімації в м. Суми, стан її на той час був стабільним. Але далі сталося те, про що навіть ніхто й не міг уявити. Важко повірити, що живучи у XXI столітті, таке може бути реальністю: у відділенні внаслідок аварії було відключено електроенергію. Оскільки Марійка знаходилась на апараті штучного дихання, то майже три години дівчинка вентилювалась вручну, що спричинило внутрішньошлуночковий крововилив IV ступеню.

Сухорученко Міша з'явився на світ 8 вересня 2009 року. Народився він без шкіри на правій ніжці – так званий "ефект шкарпетки", тобто шкіри не було рівно по периметру шкарпетки. Мама Михайлика відразу зрозуміла, що це та страшна хвороба, яка відібрала у неї першого сина, він прожив усього 2 тижні. Мама знала одне, що ніхто з лікарів про цю хворобу нічого не знає. Їй говорили, що вони перші і якщо хтось і народжувався з цією хворобою, ніхто не виживав. І справді, обліку таких хворих у державі не було, але це не означало, що їх немає!

Рустаму 16 років. Усе своє життя Рустам терпить сильний біль. Кожного дня по декілька годин йде на нестерпні перев’язки. Рустам – дитина-метелик. Його діагноз – бульозний епідермоліз. Шкіра хлопчика настільки тендітна, що навіть мамина ласка може йому нашкодити! Рустам народився з шокуючим рідким захворюванням. Ані батьки, ані лікарі не були впевнені, чи виживе хлопчик. Ніхто не давав гарантій, що дитина доживе навіть до 2 років.

Мамине сонечко, мамина втіха – Женя. Серйозно цікавиться автомобілями, разом із братиком любить танцювати і співати, разом із мамою – читати книжечки. "Він завжди посміхається, неначе сонечко, тому й кличу його так", – каже мама Оля. Женя – спритний і грайливий, та важке захворювання заважає йому жити аж так активно, як хочеться, стримує те, що багато часу доводиться витрачати на щоденні процедури. Також малюк погано набирає вагу, вiдстає у розвитку, бо родина не в змозi забезпечити все необхідне для лікування – це занадто дорого. Проте якщо ми допоможемо придбати якісне медичне обладнання, запас ліків та харчування, у Жені з’явиться більше часу й сил, щоби жити звичайним життям маленького хлопчика. 

"Рани, які отримує Міша, рівноцінні опіку ІІ-ІІІ ст., цей нестерпний біль супроводжує мого сина все життя, але ми навчилися з цим жити", – розповідає мама Ксенія. "Коли Михайлик хоче бігати, стрибати, грати в м’яча, він просто намагається не звертати увагу на біль і прагне відчути радість від дитинства. Він дуже сильний духом, та попри такі веселощі, я завжди помічаю по його обличчю, що в нього виникла рана, але він продовжує гратись та запевняє, що ніякої рани немає, мило мені посміхається, щоб запевнити у правдивості його слів...".

Мама двох чарівних близнят звертається до всіх небайдужих людей із проханням врятувати її крихіток. За допомогою кесаревого розтину на світ з’явилися два ангелочки – Діанка та Михайлик. На превеликий жаль, дітки народилися глибоко недоношені і з малою масою тіла. Два місяці були підключені до апарату штучного дихання. І от, нарешті, дітей перевели на другий етап виходжування. Мама поряд, дітки ростуть, набирають вагу, батьки щасливі. І після 109 днів у лікарні дітей виписали додому.