Діана і Михайло народилися глибоко недоношеними шляхом кесаревого розтину і відразу ж потрапили в реанімацію. 2 місяці близнята провели під апаратом штучної вентиляції легень, потім стільки ж часу на другому етапі виходжування. Зрештою, їх виписали додому в задовільному стані. 

Перша домівка Нетерплячок (передчасно народжених дітей) – пластиковий прозорий бокс – кювез. Перше їх ліжко – це скручені рушники та пелюшки. А їм, напевно, так хочеться згорнутись та заснути у теплих маминих обіймах. На жаль, іноді буває так, що дитина вимушена перебувати у боксі тривалий час і обійми батьків для неї тільки по розкладу та на обмежений час. Але ми знаємо, як це виправити. Разом із вами ми зможемо перетворити холодний пластик на чарівні затишні палаци, у яких свої перші тижні проведуть маленькі принци та принцеси, ми в силах подарувати тепло та спокій нашим підопічним. Ми забезпечимо їх м’якенькими гніздечками, казковими чохлами на кювези та такими необхідними укладками та подушками. 

Микита і Гліб – двійнята, і всі свої 5 років життя вони борються з діагнозом ДЦП. Спочатку хлопчики з батьками займалися реабілітацією за методом Войто-терапії в Чехії, тепер вони проходять реабілітацію в Україні, в Центрі фізичної реабілітації "Крок за Кроком" . Пройдено вже багато, проте лікування треба продовжувати.

У Дані нейросаркома – злоякісна пухлина на ніжці. Лікування в Україні позитивних результатів не принесло. Лікарі запропонували дворічному малюкові тільки ампутацію ніжки – для запобігання метастазів в нашій країні зробити нічого не можна. Під час обстеження в Туреччині місцеві лікарі побачили можливість врятувати не тільки життя, але й ніжку. Для цього потрібна складна операція й хіміотерапія. Вартість послуг турецької клініки: 30 000 доларів.

Єгорчик народився в червні 2009 року. І вже з перших хвилин його життя все було недобре. У дитини не повністю відкрилися легені, стався крововилив у мозок. Лікарі встановили йому важкий діагноз – внутрішня гідроцефалія – складне захворювання, коли мозок дитини накопичує надлишкову спинномозкову рідину, виводити яку необхідно примусово через спеціальний шунт.

Наша історія про маленьку чарівну дівчинку на ім'я Марія. Народилася дівчинка на 29 тижні вагітності з вагою 1 кг 450 г. Перші 7 днів свого життя Марійка перебувала в реанімації в м. Суми, стан її на той час був стабільним. Але далі сталося те, про що навіть ніхто й не міг уявити. Важко повірити, що живучи у XXI столітті, таке може бути реальністю: у відділенні внаслідок аварії було відключено електроенергію. Оскільки Марійка знаходилась на апараті штучного дихання, то майже три години дівчинка вентилювалась вручну, що спричинило внутрішньошлуночковий крововилив IV ступеню.

Мама цих хлопчиків щодня засинає зі словами молитви на устах… Вона молиться, аби її хлопчики стали здоровими. В Артема і Максима ДЦП, спастична диплегія і тетраплегія. Малюкам вже по 4 рочки, проте вони досі не пізнали всіх радощів дитинства. Хвороба не дає їм нормально жити і розвиватися. Лише важкі щоденні заняття і плідна праця приносить досягнення, які розковують хлопчиків.

Сухорученко Міша з'явився на світ 8 вересня 2009 року. Народився він без шкіри на правій ніжці – так званий "ефект шкарпетки", тобто шкіри не було рівно по периметру шкарпетки. Мама Михайлика відразу зрозуміла, що це та страшна хвороба, яка відібрала у неї першого сина, він прожив усього 2 тижні. Мама знала одне, що ніхто з лікарів про цю хворобу нічого не знає. Їй говорили, що вони перші і якщо хтось і народжувався з цією хворобою, ніхто не виживав. І справді, обліку таких хворих у державі не було, але це не означало, що їх немає!

Рустаму 16 років. Усе своє життя Рустам терпить сильний біль. Кожного дня по декілька годин йде на нестерпні перев’язки. Рустам – дитина-метелик. Його діагноз – бульозний епідермоліз. Шкіра хлопчика настільки тендітна, що навіть мамина ласка може йому нашкодити! Рустам народився з шокуючим рідким захворюванням. Ані батьки, ані лікарі не були впевнені, чи виживе хлопчик. Ніхто не давав гарантій, що дитина доживе навіть до 2 років.

Мамине сонечко, мамина втіха – Женя. Серйозно цікавиться автомобілями, разом із братиком любить танцювати і співати, разом із мамою – читати книжечки. "Він завжди посміхається, неначе сонечко, тому й кличу його так", – каже мама Оля. Женя – спритний і грайливий, та важке захворювання заважає йому жити аж так активно, як хочеться, стримує те, що багато часу доводиться витрачати на щоденні процедури. Також малюк погано набирає вагу, вiдстає у розвитку, бо родина не в змозi забезпечити все необхідне для лікування – це занадто дорого. Проте якщо ми допоможемо придбати якісне медичне обладнання, запас ліків та харчування, у Жені з’явиться більше часу й сил, щоби жити звичайним життям маленького хлопчика.