Аліса – звичайний підліток, їй 12 років. Весела, життєрадісна. Ходить до школи, турбується за оцінки, не любить робити домашні завдання і рахує дні до канікул. Любить піцу і картоплю фрі, дивитися фільми разом із подружками, їздити на велосипеді і кататися на ковзанах. Вона ходить у басейн і займається йогою. Мріє про подорожі та пригоди. Для того, щоб це звичайне життя було реальністю, Алісі доводиться багато працювати. Кожен день. Попри настрій, плани і самопочуття. Дома, в гостях або в поїзді. Кожен день Аліса витрачає приблизно 4 години на інгаляції, роботу на дихальних тренажерах і спеціальні вправи. Це реалії муковісцидозу.

Коли береш – наповнюєш руку, коли віддаєш – наповнюєш серце! Добрі справи є актуальні завжди. Дорогі наші благодійники, помічники, однодумці та небайдужі люди, звертаємось до Вас за допомогою для унікального Центру Матері та Дитини, що дав прихисток одиноким-матерям переселенкам з буремного Донбасу, а також жінкам, що постраждали від домашнього насильства та торгівлі людьми.

Жені всього п'ять років. Це веселий і життєрадісний хлопчик. Але в минулому році несподівано малюк захворів... Почалося з того, що Женя почав не хотіти йти гуляти. А якщо і виходив з мамою на прогулянку, то швидко просився додому. У нього був кашель з блювотою. Стурбована мама звернулася в лікарню.

Хлопчику Валіку з недитячим поглядом сімнадцять. Десять із них він лікується від ДЦП у клініці лікаря Бєрсєнєва. Крім мами, у хлопчика немає нікого – бабусі й дідусі давно померли, тато втік, дізнавшись про хворобу сина. Кожен день для мами з сином – дар і диво, і одночасно постійна боротьба за життя. Знали б ви, якими різними бувають страждання дитини з ДЦП! Коли Валік був маленьким, мама носила його на руках і возила на візку. Його ніжки і ручки були в плачевному стані, вивернуті в різні боки. Хлопчик переніс дві операції, йому різали м'язи, але нічого не допомагало.

Маша народилася на 8-му місяці вагітності у важкому стані, тривала штучна вентиляція легенів викликала набряк мозку і крововилив. Лікарі не давали втішних прогнозів. Але мама у Маші не з тих жінок, хто буде скаржитися на свою долю, вона не опустила руки і почала працювати з малятком. Пройдено багато лікарів, клінік, реабілітацій. Зараз дівчинка дуже потребує регулярних курсів лікування в реабілітаційних клініках і постійному прийомі протисудомних ліків. 

Історія цієї дівчинки з пустотливими очима добре знайома донорам УББ. З дитинства Ангеліна з мамою практично "жили" в лікарнях. Віруси, інфекції, пневмонії позбавляли дівчинку повноцінного життя. І лише встановлений імунологами діагноз прояснив ситуацію – у Ангеліни первинний імунодефіцит. Це вроджене захворювання, яке геть-чисто позбавляє дитину природного імунітету.

Тані шістнадцять років. Вона студентка другого курсу Лиманського медичного коледжу. Прекрасний час юності і радості, безтурботного студентства! Але підступна хвороба змусила дівчину змінити студентську парту на лікарняне ліжко...

Маленьку білявочку Полінку донори УББ вже встигли полюбити. Вона зачаровує всіх своїми ямочками на щічках. Але мало хто знає, що за цією променистою усмішкою ховається великий біль і трагічна доля дитини. Історію маленької Полінки мама розповідає плутано і через постійне займенник "ми", повністю розчинившись у своїй донечці: "Мені, як мамі дитини з особливостями розвитку, не можна опускати руки, пишу історію і доводиться згадувати все з самого початку, як сильно ми хотіли дитину, які були мрії: декрет, потім садочок, піти на роботу, віддати дитину на танці, школа, поїздки на море. Потім пам'ятаю, як у нас в місті почалася війна. Цей постійний страх, не розуміння, що буде далі.

Якщо ви лежали колись у лікарні, згадайте: чи часто вас там супроводжував гарний настрій? Припускаємо, що тільки коли дізналися про майбутню виписку. Але ж гарний настрій у лікарні на вагу золота: він збільшує кількість ендорфінів у крові, які безпосередньо впливають на імунітет, тобто на здатність організму боротися з хворобою! Підвищувати рівень цих самих ендорфінів – головне призначення нашої улюбленої команди "Лікар Клоун Дніпро". 

Дмитрику сім із половиною. На перший погляд, це звичайна рухлива дитина, любить балуватись і погратися, подивитися мультики і десь побувати. Але його дитинство – особливе. У нього ДЦП. Батьківському щастю немає меж, коли народжується довгоочікувана двійня! У Харківському перинатальному центрі двоє хлопчаків дуже поспішали з'явитися на світ, тому народилися на три місяці раніше. Владик прожив всього 39 днів... а Дімочка увійшов у цей світ із діагнозами ДЦП і мікроцефалія.