Дорогі донори! Ви вже знайомі із Кирилом Іваненко, який народився в гіпоксії 2014 року під час бойових дій e Дебальцеве. Після 7,5 годин страждань через слабку пологову діяльність мамі Кирилка Юлії було зроблено екстрений кесарів розтин. Однак дитина перенесла кисневе голодування головного мозку, із наслідками якого сім'я бореться до сих пір. Спочатку малюкові ставили попередній діагноз дифузно-м'язова гіпотонія. "Пізніше буде ходити, пізніше заговорить...", – запевняли лікарі. Але в 1 рік і 10 місяців остаточний діагноз прозвучав як вирок – ДЦП. В 3 роки після обстежень у Києві в інституті ім. Павлова Кирилові поставили ще один страшний діагноз – атиповий аутизм. 

Галина – багатодітна мати, у неї 4 дітей, 2 із яких мають інвалідність. Давиду 10 років, Вові – 8. Давид народився на 7-му місяці вагітності, були передчасні пологи, малюк не дихав, 1,5 місяця дитина провела в реанімації та патології новонароджених. Виписали Давида з діагнозом "гідроцефальний синдром". У рік діагностували ДЦП і спастичний тетрапарез. Зараз дитина самостійно не сидить, не стоїть, його м'язи весь час у тонусі, напружені, від цього хлопчик відчуває біль. Від сильної спастики ручки практично не працюють, також Давид погано говорить. Сам він не може нічого робити, а тільки дивиться, що роблять дорослі і як граються інші діти. У нього є спеціальний столик, за яким він може сидіти, а коли втомлюється, просить маму, щоб вона його поклала у ліжко. Вова теж народився на 7-му місяці вагітності, і спочатку все було добре.

Дорогі донори! Вже не вперше звертається до нас за допомогою сім'я Данилова Максима, який з'явився на світ разом зі своєю сестрою-двійняшкою раніше терміну, на тридцятому тижні, в результаті екстреного кесаревого розтину. Через внутрішньоматкову кровотечу 2 маленькі життя були під загрозою. Потрібно було діяти швидко і рятувати малюків. Спочатку дістали Ганнусю, їй вдалося зберегти і життя, і здоров'я. Потім була черга Максима, всього лише на 1 хвилину пізніше, але йому змогли врятувати вже тільки життя... У Максима ДЦП та спастична диплегія.

Альона – молода мама, у неї чудовий малюк Тимоша і люблячий чоловік. Здавалося б, молодим жити та жити, ростити сина, радіти і будувати плани на майбутнє. Але сімейне щастя затьмарює хвороба Альони, у неї розсіяний склероз. Зараз молода мама самостійно не пересувається, хвороба вразила спинний мозок, її ноги не слухаються, і вона прикута до інвалідного крісла. На лікування потрібно 425 000 грн. Сума для молодої сім'ї, де працює тільки тато, просто непідйомна.

Дорогі донори, ви вже знайомі з Михайликом Білим, дитиною з діагнозом "сенсорна алалія", який довгий час нічого не розумів і не розмовляв, він насилу сприймав звернену до нього мову. Але завдяки регулярним заняттям і реабілітаційному лікуванню у хлопця відбулися значні зміни. Він став називати вихователів по іменах, цього літа він почав помічати предмети, які його оточують, – колючки на зелених каштанчиках, квіти на клумбах. Почав помічати домашнього собаку, говорити йому "фу" і "не можна". Він уже грається з сестрою в хованки, разом із нею може сісти і помалювати. Цього раніше ніколи не було. Він завжди мовчав.

"Ангели існують... і в них є крила", – такі слова сказав Андрій своїй матусі, коли повернувся до життя. Вночі 29 квітня 2018 року на вулиці Середньофонтанській в Одесі сталося ДТП, у якому водій на "Інфініті" збив пішохода. Пізніше з’ясувалося, що жінка поверталася з нічного клубу із подругою та була напідпитку. Вони наїхали на молодого чоловіка, потім врізалися в стіну. Обидві дівчини загинули. Відтоді життя Андрія змінилось вмить і назавжди. Хлопець у вкрай важкому стані з численими травмами потрапив до реанімації міської лікарні. Лікарі збирали Андрія буквально по частинах. В хлопця була відкрита проникальна черепно-мозкова травма, багатоуламковий перелом черепа, перелом нижньої щелепи, п'яти ребер, забій легень та грудної клітини. 

Шановні донори! Всім, хто зіткнувся з проблемою дитячої інвалідності, знайоме почуття страху і безпорадності перед цим горем. Дитина з інвалідністю – це малюк, біль і досвід існування якого неможливо передати словами чи порівняннями. А мами і тати, в сім'ях, де ростуть діти з інвалідністю, попри труднощі, кожен день, здійснюють свій батьківський подвиг. Вони не тільки приймають своїх дітей такими, якими вони є, але і часто намагаються показати людям, що такі діти – це щастя.

Бути не таким, як усі. Не розуміти, про що говорять інші. Не вміти говорити. Усі ці "не" – про Назара. Хлопчик уже майже 9 років живе з симптомами аутизму та психічним розладом через вражену під час народження ЦНС, він досі не розмовляє, його мозок працює не так, як в інших людей, за обмінні процеси організму Назара відповідає напівзламаний ген.

У складні часи, коли наша медицина переживає значну кризу, лікарі залишаються сам на сам зі своїми пацієнтами, яким у більшості випадків не можуть допомогти через відсутність сучасного обладнання. Це особливо стосується пологових будинків, де народжуються наші діти. До нас за допомогою звернувся Миколаївський міський пологовий будинок №2. Лікарі приймального відділення просять небайдужих людей допомогти їм саме придбати фетальний монітор для діагностики породіль, які надходять до пологового будинку. 

Андрійко був здоровим і рухливим хлопчиком, любив спілкуватися з друзями і грати в футбол. Але в результаті нещасного випадку його життя різко змінилось. У шість з половиною і сім років він двічі переніс важку травму, переломовивих шийного відділу хребта С1-С3 зі зміщенням. Лікарі не давали шансів на життя. Андрійкові провели п'ять складних операцій на хребті. Він тривалий час перебував на ШВЛ. Зараз Андрій самостійно не стоїть, не ходить, переміщається в інвалідному візку. Хребет дитини фіксований спеціальним титановим імплантом на рівні 1-5 хребців.