Що ви більше всього любили у дитинстві? Теплі та затишні обійми батьків, іх ніжні та теплі руки, вгадали? А наші маленьки нетерплячки, що виходжуються у відділенні неонатального догляду Бердянського територiального медичного об'єднання, дуже потребують цього тепла. Перші тижні їх життя – це випробування на міцність. Випробування світлом, голосними звуками, холодом та відсутнісьтю маминих рук. Адже, живуть вони у персональних боксах, кювезах.

Вона намагається вимовити кожну букву... Говорить повільно і старається з усіх сил. Для її діагнозу це великий прорив. З Софійкою постійно її милиці. І це для неї теж велика перемога. Захоплення дівчинки – це малювання, вона наполегливо тримає олівець і виводить чи то квіточки, чи то листочки. А ще вона полюбляє, коли її заохочують до участі у якихось заходах, конкурсах. Спеціально для цього вона вчить віршики і старається їх продекламувати на сцені, щоб всі оцінили її талант. А ще бере приклад зі старших дівчаток, хоче бути такою ж вродливою та модною.

Той день вона згадує, як страшний сон. Сенді 13 років, вона бавиться з друзями, залазить на дерево, на саму верхівку. Тріск гілки під нею і падіння, після якого – темрява. Отямившись, Сенді бачить візок. Відтоді він – її ноги. Лікарі озвучують діагноз: спинномозкова травма, перелам грудного відділу хребта. У дівчинки ще троє молодших братів і сестер. Вони залишились вдома, а Сенді відправили до інтернату... 

За місяць Саша втратив понад п’ятнадцять кілограм. До цього призвела пухлина на шиї хлопця – і зараз він майже не може ковтати. Лікарі планують провести операцію, але поки що хлопцеві потрібно набратися сил. Мама Саші у розпачі, шукає всі можливі ресурси, щоб придбати необхідні засоби для операції сина.

Моногаров Данило з народження страждає 2-ю формою ДЦП. Це коли дитина може ходити, але з обмеженнями. У нього є всі шанси поліпшити свій стан, але все ускладнює перехідний вік хлопчика. Вчасно не проведені реабілітаційні процедури можуть значно і, в Даніному випадку, безповоротно погіршити ситуацію. Даня вступає зараз в пубертатний період і вимагає пильного нагляду фахівців. Різкий стрибок у зростанні йде не на користь. У Дані викривляються ноги, він ходить на напівзігнутих, хитається. З кожним місяцем погіршується стан хребта.

Кожна жінка, що носить під серцем дитину, відчуває кожен її рух, із задоволенням вставить квітку у волосся і відправиться мріяти. Про ніжки, що біжать алеями парку, про біляве волосся, що майорить на вітрі, про дитячі таємнички та про маленькі долоньки. Так само й Іра... Їй пощастило стати мамою одразу двох дитинят і, як багато хто мріє, одразу й хлопчика й дівчинки. Але щастя було затьмарене загальним діагнозом – ДЦП. Не до квіточок. Сьогодні Маші й Ромі вже 5 років. Все їх життя, а також життя їх матусі – це шпиталі, ліки, відчай, реабілітації, сльози радості від маленьких перемог.

Цього хлопчика звуть Сергій, йому 6 років. За ці 6 років він пережив чимало випробувань. Коли він був ще малюком, у нього почали з’являтися приступи, після чого Сергійкові зробили операцію на серці. Щойно хлопчик одужав, батьки помітили, що він став плаксивим, збудженим, дуже важко засвоював нові слова і нечітко говорив. Від самого народження хлопчик перебуває під постійним наглядом невролога, який і встановив діагноз "мінімальна мозкова дисфункція, затримка психомовленнєвого розвитку".

Дорогі донори, ви вже знайомі з Катериною Рибалкою. З 19 липня 2017 року молода мама бореться з агресивною формою раку – неходжкінською лімфомою 4 стадії. Нескінченні обстеження, аналізи, пункції і 14 курсів хіміотерапії – це те, що довелося їй пережити за цей рік. Але результат невтішний. Пухлина продовжує зростати. На жаль, лімфома не оперується, променева терапія Катерині не показана. Надалі необхідно робити ударну хімію з подальшою пересадкою власних стовбурових клітин. Від ТКМ, на яку ми зібрали кошти в попередньому проекті, Катерину відділяє постійне зростання пухлини.

У зв'язку з недостатнім фінансуванням і важким матеріальним становищем відділення нейрохірургії Одеської обласної клінічної лікарні гостро потребує допомоги. Щорічно відділення нейрохірургії ООКБ приймає 1 200-1 300 пацієнтів і займається питаннями медикаментозного і оперативного лікування захворювань нервової системи, включаючи головний мозок, спинний мозок і периферичну нервову систему. Нейрохірурги проводять близько 600 операцій на рік. На жаль, кошти, що виділяє держава, не дозволяють покрити навіть найнеобхідніші потреби для обслуговування такої кількості пацієнтів.

"Що не так із моїм сином?", – це запитання не сходило з уст мами Максима упродовж 2 місяців після народження сина. Хлопчик народився шляхом кесаревого, потім його одразу ж забрали до реанімації, діагностувавши внутрішньоутробну гіпоксію. Максим був у медикаментозному сні, а лікарі не могли пояснити мамі, що ж не так із її новонародженим хлопчиком.